В роботі висвітлені результати досліджень з епізоотології псевдомонозу сільськогосподарської птиці в Україні. Наведені матеріали з вивчення біологічних властивостей культур Pseudomonas aeruginosa, ізольованих від загиблої птиці в різних регіонах країни.

Вивчено клінічні прояви та патологічні і патоморфологічні зміни в разі орнітозу голубів різних вікових груп. У даному випадку визначено, що найбільш сприятливими до захворювання є пташенята, летальність серед яких може сягати 30 - 50 %. Найбільше ж виражені патологічні зміни виявляються в селезінці та печінці.

У поросят віком до двох місяців, хворих на хламідіоз, легені містять сіро-білі, м'ясистої консистенції ділянки, що виступають над загальною поверхнею органа; на гістологічному рівні зареєстровано набряк та інфільтрацію лімфоцитами і моноцитами міжчасточкової сполучної тканини, серозний ексудат в альвеолах. У серці характерними є концентричний набряк міокарда, зерниста дистрофія та некроз міокардіоцитів.

Для свиней даної вiкової групи (4 - 6 мiсяцiв) характерними є пневмонiї гнiйно-некротичного характеру. В статевiй системi на макроскопiчному рiвнi вiдбувається потовщення й ущiльнення стiнки матки та яйцеводiв. При ураженнi суглобiв найважчi змiни виявляють у скакальних суглобах.

Зазначено, що у випадку хламідійної інфекції у свиноматок є характерними зміни статевої системи у вигляді проліферативно-некротичного ураження слизової та м'язової оболонок стінки матки, склероз яєчників. У всіх хворих тварин переважають пневмонії гнійно-некротичного та проліферативного характеру з різним ступенем важкості. Спостерігаються зміни в кровотворних органах, а саме: запальні процеси в лімфатичних вузлах тазової порожнини, а також дистрофічні зміни в паренхіматозних органах.

У поросят вiком до семи дiб за наявності хламiдiозу характерними ознаками є набряк мiокарда, стiнки сечового мiхура, вогнищева пневмонiя з лiмфоїдною iнфiльтрацiєю мiжальвеолярних перегородок. Зареєстровано слабке заселення лiмфоїдних фолiкулiв селезiнки, лiмфатичних вузлiв та стiнки шлунково-кишкового тракту лiмфоцитами.

Представлено результати патолого-анатомічних і гістологічних досліджень різних органів білих мишей, заражених хламідійною суспензією (відібраною від мертвонароджених поросят). Для дослідів зроблено 10 % суспензію на фізіологічному розчині. Патолого-анатомічні зміни у вигляді дистрофічного та некротичного уражень виявлено в паренхіматозних елементах серця, печінки, нирок. До специфічних змін віднесено: тотальну метаплазію епітелію шлунка, у внутрішній та середній оболонках матки - розростання волокнистої сполучної тканини.

Представлено результати патоморфологічного дослідження органів статевої системи дорослих свиней при хламідіозі. Показано, що ураження тканин та органів статевої системи статевозрілих тварин має прояв у вигляді некрозів слизової та м'язової оболонок матки, фібриноїдного набухання сполучної тканини стінки матки, яйцеводів. У сім'яниках характерними є некротично-запальні процеси з явищами проліферації, тромбоз судин, атрофія та вакуолізація сперматогенного епітелію. Крім того, в деяких випадках відбувається руйнування канальців, кровонаповнення та переродження стінок міжканальцевих артерій.

У випадку спонтанного та експериментального хламідіозу поросят характерним є набряк міокарда, стінки сечового міхура, гепатоз, нефроз. Особливістю прояву хвороби в експерименті є виразний набряк стінки, а нерідко - брижі кишечника, виражена реакція лімфатичних вузлів, реуіонарних до місця введення хламідійної суспензії, масивні підкапсулярні крововиливи та відкладення гемосидерину. В переважній більшості випадків вияву хвороби характерним є спустошення лімфоїдних фолікулів та еозинофілія.

Дисертація присвячена вивченню псевдомонозу в Україні та вивченню біологічних властивостей збудника, розробці методів ізоляції та ідентифікації P.aeruginosa, а також розробці методів діагностики та профілактики хвороби. Запропонована схема ізоляції P.aeruginosa із різних джерел. Встановлена чутливість молодняка птиці до псевдомон, які були ізольовані. Вивчена чутливість P.aeruginosa до різних антибіотиків. Встановлено, що більшість псевдомон чутливі до байтрилу (енрофлоксацину) і гентаміцину.

Описано інфекційні хвороби великої рогатої худоби, овець і кіз, свиней, коней, собак і хутрових звірів, котів, птиці та риби. Наведено їх симптоми, ознаки та перебіг, а також патоморфологічні зміни органів травлення, імунної та серцево-судинної систем. Розглянуто питання патоморфологічної та диференційної діагностики заразних захворювань сільськогосподарських тварин.

Вперше проведено комплексне дослідження патоморфологічних змін у разі хламідіозу свиней із застосуванням методів патолого-анатомічного розтину, гістологічних, гістохімічних та електронно-мікроскопічних досліджень у тварин різних вікових груп. У різних органах і тканинах спостережено гіаліноз та тромбоз кровоносних судин. Розвинуто альтернативні артрити з явищами проліферації. З'ясовано, що однією із патогномонічних ознак за хламідіозу поросят перших місяців життя є концентричний набряк міокарда. На цій підставі запропоновано виділити кардіальну форму хвороби. Показано, що в свиней та білих мишей усіх вікових груп розвивається вогнищева інтерстиційна пневмонія лімфоцитарного характеру з утворенням сіро-білих ділянок м'ясистої консистенції.

Розглянуто аспекти патологоанатомічної роботи, питання розтину трупів різних видів тварин, знезараження місць розтину та знешкодження трупних залишків, оформлення документації розтину, відбір патологічного матеріалу, виготовлення макро- і мікропрепаратів тощо. Увагу приділено особливостям роботи лікаря ветеринарної медицини в ізоляторі, санітарній бойні, на утильзаводі, в лабораторії. Зазначено, що розтин трупів тварин треба проводити за денного освітлення в спеціально обладнаних приміщеннях (секційних залах, прозекторіях) або на скотомогильниках. Обладнені секційні приміщення можуть бути в державних лабораторіях ветеринарної медицини, лікувальних закладах, цехах і заводах з виробництва м'ясокісткового борошна. Заборонено проводити розтин трупів у тваринницьких приміщеннях, на пасовищах та в інших місцях скупчення тварин. Необхідно дотримуватися заходів особистої та загальної безпеки, стежити, щоб заразний матеріал не потрапив на обличчя, шию, халат та оточуючі предмети.

Проведена лабораторна діагностика хламідіозу свиней вказує на окремі особливості результатів різних методів досліджень. Так, РЗК є малоінформативною; ідентифікація збудника в мазках-відбитках та за допомогою ПЛР не в усіх випадках дослідження різних ділянок одного органа є позитивним внаслідок розташування хламідій у вигляді окремих скупчень. При постановці біопроби у тварин на 8 - 11 добу після первинного зараження в мазках-відбитках виявляються тільця хламідій, а на 25-ту добу після зараження спостерігаються специфічні зміни у внутрішніх органах.

У птиці перших тижнів захворювання за експериментального мукормікозу характерними були пригнічення, розлади координації рухів, серозний кон'юнктивіт, катарально-серозний або серозно-геморагічний риніт, порушення гемодинаміки, пневмонії альтеративного та ексудативного характеру. За тривалого патологічного процесу відбувається некроз дзьоба, утворення специфічних гранульом у легеневій тканині, лейкоплакія стравоходу, катаральний ендометрит та сальпінгіт. В усіх випадках інфікування птиці характерним був фібринозний пієлонефрит і білковий гепатоз.

За експериментального відтворення пастерельозу кролів у їх легенях спостерігаються ознаки геморагічної та крупозно-фібринозної пневмоній, а також серозно-катарального бронхіту. Відбувається руйнування війок псевдобагатошарового війчастого епітелію бронхів. У підслизовій основі утворюються мікрощілини, заповнені набряковою рідиною. Сполучна тканина навколо бронхів набрякла, ядра фіброцитів таких ділянок перебувають у стані пікнозу. Зареєстровано зростання вмісту глікозаміногліканів на поверхні альвеолярного епітелію та процес синтезу глікозаміногліканів фібробластами.

Зазначено, що за експериментального унцінаріозу собак відбувається ураження печінки, яке характеризується дистрофічними процесами паренхіматозних елементів, подальшим їх некрозом та явищами проліферації. Катаральний холецистит виникає внаслідок вказаних вище змін печінки. У паренхіматозних елементах органів сечостатевої системи відбуваються дистрофічні процеси та руйнування слизової оболонки стінки (СОС) сечового міхура. Порушення кровообігу супроводжується виразним кровонаповненням судин і крововиливами. Характерними є катаральний ентерит, метаплазія та некроз епітелію СОС тонкого відділу кишечника.

Наведено результати досліджень динаміки опсоно-фагоцитарної реакції організму здорових та хворих на субклінічний мастит корів за зовнішнього застосування екологічно чистого розчину Полтавського бішофіту з різними інтервалами. Бішофіт є екологічно чистою сумішшю солей - сухим залишком вод колишнього Пермського моря. Надзвичайно важливою для резистентності організму є опсоно-фагоцитарна реакція. Дослідженням встановлено підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів, зростання фагоцитарного індексу та фагоцитарного числа. Найефективнішим, за показниками опсоно-фагоцитарної реакції, було застосування розчину Полтавського бішофіту з інтервалами 12 та 24 години.

Хімічні забруднювачі атмосферного повітря призводять до розвитку гіпер-, гіпо- або нормохромної анемії, ретикулоцитозу, а в подальшому - ретикулоцитопенії. Змінюються також морфофізіололчні властивості еритроцитів. Зменшується осмотична резистентність, збільшується СОЄ. Лейкоцитарний росток реагує лейкоцитозом, зміною морфологічного складу лейкоцитів, серед якого провідне місце належить лімфо- та еозинопенії. Зниження резистентності на клітинному рівні є показником зниження резистентності всього організму.

Проаналізовано ринок фотопаперу та основні тенденції щодо його розвитку, визначено основні складові двошарового та багатошарового фотопаперу і розроблено детальну класифікацію фотопаперу.